• 21 грудня 2025 р. Традиція у світі
Лекція о. Патріса Ляроша "Нова хвиля стану конечності католицької Церкви"
13 грудня отець Франц Шмідбергер святкував 50-у річницю свячень. 50 років тому він відслужив свою першу урочисту Месу у Фрідріхсгафені. Через кілька років у Фрідріхсгафені була організована конференція, на якій одного разу був присутній Арієпископ Лефевр. Тому у цей урочистий день дистрикт Німеччини організував для отця Шмідберґера велике святкування. Він відправив урочисту Службу Божою за присутності більше 2500 вірних, не враховуючи священиків та семінаристів.
Це було велике свято, після якого відбувся святковий обід, а потім був організований круглий стіл, на який запрошено п’ятьох священиків. Ведучим був журналіст, котрий ставив запитання високим гостям. Серед них був отець Шмідберґер, діючий Генеральний настоятель Братства Святого Пія Х отець Давиде Пальярані, котрий на честь отця Шмідберґера виголосив проповідь в часі Меси. Також був присутнім настоятель дистрикту Німеччини і єпископ Фелє.
Отець Шмідберґер був першим Генеральним настоятелем Братства після Архієпископа Лефевра. Після 12 років керівництва Братством, у 1982 році Архієпископ Лефевр, який був його засновником і першим Генеральним настоятелем, скликав генеральну капітулу і сказав до присутніх: «Тепер мені треба підготувати заступника». І він запропонував вибрати отця Шмідберґера як заступника Генерального настоятеля.
Генеральна капітула погодилася, і отець Шмідберґер був обраний. А через рік після цього Архієпископ сказав: «А тепер я залишаю керування Братством на отця Шмідберґера». Тож 12 років він працював Генеральним настоятелем. Наступна капітула, що була скликана у 1994 році обрала Генеральним настоятелем єпископа Фелє, котрого потім переобрали ще раз.
Проте коли отець Шмідберґер був Головним настоятелем Братства, він відзначався дуже великою наполегливістю у поширенні Братства Святого Пія Х і за 12 років воно дуже розрослося по цілому світу. Проте ви знаєте, що на початку треба поширитися, потім треба утвердитися.
Тож ми ще утверджуємося і тому тепер не можемо засновувати нові фундації, як було на початку. Тепер Братство налічує більше ніж сімсот священиків. Сімсот - це багато, але потреб є набагато більше. Більше ніж того, що ми можемо зробити. Наприклад, тут, в Україні. За останні шість місяців я приїхав лише один раз, а наступний раз буде аж на початку травня.
Отож, отець Шмідбергер був один з перших священиків Братства. Тому після обіду в часі круглого столу було багато запитань, зокрема до нього, про те як він діяв в ролі Генерального настоятеля, котрий особисто знав Архієпископа Лефевра. І також було багато запитань до діючого Генерального настоятеля, отця Пальярані.
Зокрема було багато запитань щодо єпископів, бо зараз Братство має лише двох єпископів. Інші двоє померли. Тому постійно витало питання: «Що треба зробити і що ви будете робити». І отець Пальярані відповів: «Я не хочу обманювати, але я тут не для того, щоб повідомити імена кандидатів чи дату». Проте він пояснив, що коли у 1988 році Архієпископ Лефевр вирішував чи проводити єпископські свячення, його рішення було спричинене відповіддю на запитання: чи знаходимося ми сьогодні у стані необхідності, у стані конечності.
І отець Пальярані сказав, що сьогодні постає те саме запитання: чи ми сьогодні знаходимося у стані необхідності. Для єпископа Лефевра відповіддю стало зібрання всіх релігій в Асижу двома роками раніше. Коли це відбулося, він сказав, причому не таємно, а явно: «Ми маємо думати про наступників, які будуть уділяти свячення, бо ми у стані конечності».
І тому отець Пальярані поставив питання усім: «Чи ми можемо сьогодні сказати, що ми також знаходимося у стані необхідності?» І зразу ж дав відповідь: «Так, і це ясно видно. На жаль сьогодні із засобами, які дає нам офіційна Католицька Церква, не є можливо жити правдивим християнським життям. Ми маємо проповідувати католицьку віру, але віра сьогодні не є проповідувана. Вірним слід давати правдиві і дійсні Святі Тайни, але часто невідомо, чи ці Таїни є дійсні. І тому ми перебуваємо у часі конечності. І це видно по тому, як керує Церквою Папа Лев XIV. Ми всі мали надію, потім було чекання, а тепер відчуваємо розчарування».
Було ще одне цікаве запитання до отця Пальярані щодо покликань. Він відповів, що це дуже важливе питання. Бо це особливий обов’язок Братства, котрий записаний у Статуті щодо священичих покликань та семінарій. Але він також сказав, що особливим питанням сьогодні є таке: «що треба зробити, щоб оберегти або захистити дітей і молодь, аби помогти їм зберегти невинність у світі».
Це дуже важливе і дуже особливе питання, бо світ дуже злий. Світ завжди був злий. Ісус казав: «Ви не від світу, але ви живете у світі». І світ нині має спеціальні способи і техніки, щоб зробити людей злими від самого дитинства, через закони, через матеріально-технічні засоби. І тому це дуже важливе питання.
Отець Пальярані не дав остаточної відповіді, але сказав, що ми будемо думати про все те, що треба зробити. Звичайно є молитви, є католицькі школи, але треба ще щось робити, і це важливе питання.
Підтвердженням слів про триваючий стан конечності є існування документу Дикастерії Доктрини Віри Mater Populi fidelis. Цей документ ретельно уникає будь-якої явної єресі, але він дуже схильний до критики, оскільки ставить під сумнів традиційне вчення про Марію. Документ представляє протестантський погляд на стосунки між Господом нашим Ісусом Христом і Божою Матір’ю, начебто між ними є якась конкуренція. Документ, наприклад, каже, що коли ти віддаєшся Божій Матері, то тим самим віднімаєшся від Господа Бога. Тому ми повинні бути обережними, щоб через шанування Божої Матері ми не нехтували шануванням нашого Господа.
Проте якщо Божа Мати відіграє роль у нашому спасінні, то ця роль додається до відкупительної справи Христа.
Документ каже, що Ісус Христос є єдиним Спастителем і є одне спасіння через Ісуса Христа. І так правильно казати. Але це треба сказати на зустрічах з іновірцями. Але в Абу-Дабі Папа цього не сказав.
Цей документ, Mater Populi fidelis, висловлює занепокоєння, що титули «Співвідкупителька» та «Посередниця всіх ласк» можуть применшити відкупительну справу Христа. У документі написано: «Ні Церква, ні Марія не можуть замінити, чи вдосконалити вже досконалу та незамінну справу відкуплення, здійснену втіленим Сином Божим».
Але це протестантська точка зору, а також такою є позиція янсеністів. Янсеністи – це католицька течія у 17 столітті, члени якої поводилися, як протестанти у Церкві, і прагнули не виявляти надмірно шанування Пречистій Діві Марії, боячись позбавити Господа Ісуса належної Йому честі.
Святий отець Людовік Марія Гріньйон Де Монфор написав дуже гарну книжку про правдиву побожність до Марії під назвою «Через Марію до Ісуса». Він був переслідуваний янсеністами, котрі казали: «Ми повинні звернутися до Христа, Він наш єдиний посередник, тому ми повинні проповідувати лише Ісуса».
Святий отець Де Монфор відповідав: «Те, що вони кажуть, певною мірою правда, але оскільки вони мають намір таким чином перешкодити Марійній набожності, то це дуже небезпечна і тонка паска лукавого, щоб відвести нас від вищого блага. Бо Ісуса Христа ніколи не шанують більше, ніж коли шанують Його Пресвяту Матір. Бо Її шанують лише для того, щоб краще вшанувати Ісуса Христа. До Неї звертаються лише як до шляху, що веде до кінцевої мети, тобто до самого Ісуса Христа». Він також казав таке: «Те, що Марія досі залишалася невідомою, є однією з причин, чому Ісус Христос невідомий так, як Його слід знати».
І тому дуже сумно, що у Ватиканії, в Римі, сьогодні приймається така думка янсеністів і протестантів. Документ Mater Populi fidelis поділяє побоювання янсеністів, бо автор вважає, що застосування титулів «Співвідкупителька» і «Посередниця всіх ласк» до Матері Божої відверне увагу від єдиного спасіння через нашого Господа. Але важливо підкреслити тут певне лицемірство з боку кардинала Віктора Фернандеса, автора цього документа.
Він боїться, що титули «Співвідкупителька» і «Посередниця всіх ласк» можуть посіяти плутанину серед вірних та перешкодити їхньому єднанню з Богом, ніби ці титули можуть ввести їх в оману, хоча самі по собі вони легкі для розуміння.
Однак саме тут криється лицемірство, тут є гіпокризія, бо його набагато менше хвилює те, що його дозвіл у документі Fiducia supplicans для благословення гомосексуальних пар може дати обманливі послання, або навіть ввести в оману, ніби це не гріх, що гомосексуалісти живуть разом. Але цей кардинал за часів Папи Франциска дав такий дозвіл для таких пар.
Святий Папа Пій Х через 50 років після видання догматичної дефініції про Непорочне Зачаття Марії в енцикліці Ineffabilis Deus сказав: «Більше не потрібно наголошувати, що ми ніколи не прописуємо Божій Матері силу надприродної благодаті. Це належить лише Богові. Але оскільки Марія перевершує всіх інших у святості та тісному єднанні з Христом, і оскільки Він Сам покликав Її виконати справу відкуплення, щоб Вона могла належним чином заслужити для нас те, що Він поправу заслуговує. Вона є найголовнішою співробітницею в розподілі ласк».
Ви чуєте, що Папа не користується словами «Співвідкупителька» або «Посередниця всіх ласк», але ця ідея тут присутня. Свідчення цьому багато пісень до Матері Божої, в яких описано Її особливу участь у спасінні. Тому нормальним є говорити, що Марія є Співвідкупителька. До речі, ми ж знаємо, що через Неї, або за Її заступництвом Ісус вчинив своє перше чудо в Кані Галилейській.
А також, коли пастирі прийшли до Вифлеєму, вони побачили Святу Дитину з Марією. І коли прийшли царі, вони побачили і знайшли дитину Ісуса з Марією. А ще була пророчиця Анна, а старець Симеон сказав до Марії, що Твоє серце прошиє меч болю. Це означає, що Вона буде мати спеціальну роль у спасінні. І тому Вона стояла під хрестом, а потім Ісус дав Їй ще одну особливу роль, сказавши: «Ось син твій» про апостола Йоана, котрий був присутній як священик, як єпископ, як той, хто уособлює всіх християн.
Пригадаймо, що в день зіслання Святого Духа, апостоли були разом з Марією, каже Діяння Апостолів, і вони готувалися до зіслання Святого Духа разом з Марією. Тобто Марія мала, і це зрозуміло, спеціальну роль у спасінні, у Церкві, у роздаванні ласк. Але цей текст Святого Папи Пія Х не читають.
Але навпаки, цитують слова Папи Франциска про те, що Марія сказала, що Вона ніколи нічого не вимагала від свого Сина для себе. «Вона ніколи не представляла себе як Співвідкупителька, ні як учениця». Це правда, що Вона не вимагала чогось для себе, але то Господь Бог дав Їй таку роль.
Саме так завжди роблять єретики. Вони замість прийняти Божу волю, думають над тим, що Бог мав би зробити. Наприклад, є спасіння, то має бути Спаситель. І Він є єдиним спасителем, тому не потребує інших, не потребує ні Святих, ні Матері, щоб хтось ще приймав участь у спасінні.
Але це єретики думають таким способом. Наприклад, мусульмани, вони кажуть, що Бог є найвищим, Аллах Акбар, і тому не потребуємо Ісуса, не потребуємо спасіння. В юдеїв так само, і у протестантів так само. Бо є лише один спаситель, котрий не потребує Святих. І тому маємо шанувати тільки Бога, але не шанувати Святих людей. І тому і янсеністи, і протестанти кажуть так, як сказав Папа Франциск: «Вона є рабиня». Вона є рабиня, так, це правда. Але Бог хотів дати цій рабині роль у спасінні. І ми це маємо прийняти, розумієте?
Таким чином ми бачимо, що ми перебуваємо у стані конечності, і тому отець Пальярані сказав, що ми маємо готуватися. Так, маємо готуватися, що будемо мати нових єпископів.
Братство вже подало до Риму свої пропозиції, але там все ще думають і все ще немає відповіді. Але єпископи потрібні і вони будуть. І Марія, Мати Божа, наша Заступниця, буде нам допомагати.
Цю лекцію я хочу закінчити словами святого Людовіка Марії Де Монфора. Він написав: «Діти Веліяра, раби сатани, друзі світу, бо всі вони одно. Досі переслідували всіх, хто належить Діві Марії. Але смиренна Діва Марія завжди перемагатиме цього гордого з такою сліпучою силою, що розчавить йому голову – осередок його гордині. Вона завжди викриватиме його зміїну злобу, викриватиме його пекельні шляхи, щоб перешкодити його диявольським планам, і захистити, і зберегти своїх вірних слуг від його жорстоких кігтів до кінця часів».
І тому треба мати надію і довір'я до Матері Божої. І треба також намагатися бути вірними Богу як Марія. «Ото я раба Господня». І такою має бути наша позиція. Амінь.
о. Патріс Лярош, FSSPX
Львів, 21 грудня 2025 р.