Останні роки життя (1989–1991)
У 1989 році двадцять три тисячі вірних зібралися в Парижі, щоб подякувати Богові за 60-річчя хіротонії архієпископа Лефевра. У квітні 1990 р. архієпископ разом із десятьма тисячами вірних відсвяткував у Німеччині двадцяту річницю заснування Братства св. Пія X. Того ж року його очернила Ліга проти расизму та антисемітизму (LICRA), яка звинуватила його в расизмі. Кардинал Тіандум, африканський ієрарх, якого архієпископ висвятив на священика, виступив із обуреною публічною заявою на захист великого місіонера, архієпископа Дакару, який залишив в Африці незабутні плоди, і пам’ять про якого там ще жива. Президент Габону захистив «доброго архієпископа, який провів 30 років в Африці, вчиняючи лише добро». Яким іронічним є це засудження за звинуваченнями в расизмі єдиного ієрарха, якого африканські уряди нагородили найвищими відзнаками, такими як Екваторіальна зірка Габону чи Великий національний орден Сенегалу; того, хто також отримав орден Почесного легіону від Франції за службу за кордоном!
Водночас архієпископ закінчив свою книгу під назвою «Духовна подорож», написана спеціально для священиків і семінаристів, призначена як путівник до католицької духовності, заснованої на здоровій доктрині св. Томи Аквінського.
17 лютого 1991 року архієпископ відправив свою останню урочисту Святу Месу в Ніцці, під час якої виголосив свою останню проповідь. 8 березня він потрапив до лікарні, а 18 березня йому зробили операцію з видалення раку шлунка. 25 березня 1991 року в 3.30 Архиєпископ Лефевр віддав свою душу Богові.
Протягом одного тижня – а це був Страсний тиждень – готувалися до похорону. У Велику середу єпископ Росіда, Апостольський нунцій у Швейцарії та єпископ Швері з Сіону прийшли помолитися над тілом архієпископа Лефевра, використовуючи принесені ними літургійні книги. Завершили молитву освяченням тіла покійного та окропленням свяченою водою.
2 квітня 1991 року в Еконі відбулися похоронні церемонії за участю п'ятнадцяти тисяч вірних, багатьох священиків і семінаристів. Кардинала Тіандума, архієпископа Дакара, представляв його канцлер. Тіло було поховано в крипті семінарії в Еконі. На надгробку є напис французькою мовою – «Монсеньйор Марсель Лефевр 1905–1991, архієпископ, єпископ-емерит Тюльський, засновник Братства Священиків св. Пія X – Tradidi quod et accepi (передав те, що отримав)».
У травні 1992 року до Екону з несподіваним візитом прибув кардинал Одді. Після молитви на могилі Архієпископа він вигукнув: «Дякую, Монсеньйоре!»
Використано фрагменти з книги о. Карла Штеліна, FSSPX, «В обороні католицької Правди. Справа архієпископа Лефевра», видавництво «Te Deum».